Під час подорожі Адена застала буря, і він з нетерпінням чекав моменту, коли зможе дістатися до хатини, висушитися та переночувати в теплі. Але яке ж було його здивування, коли, наблизившись до будинку, він замість затишного притулку побачив розпал бою: вогняні кулі, стріли, двоголового пекельного собаку, що намагається загризти ведмідня, барда-тіфлінга, який спокійно стоїть віч-на-віч із цим жахом та активно бере участь у бійці, дивного монаха в стані люті та, як кульмінація, гобліна в жіночому одязі, що холоднокровно вбиває свого близнюка.
Заінтригований тим, що відбувається, Аден, не зважаючи на шторм, сховався в тіні дерев і просто спостерігав. Наступного ранку, коли шукачі пригод залишили хатину й вирушили до лісу, він зайшов до будинку та побачив, який безлад залишили гості:
- Вибитий колод зо стіни будинку (видно, що намагалися трохи відремонтувати, але дуже невміло, в стіні все ще є діра).
- Кров’яні калюжі на підлозі.
- У підвалі залишки розчленованої туші ведмідня, що вже почали тхнути.
- Ліжка пересунуті й не прибрані.
- На підлозі валяється якийсь круглий стіл із рунами по колу.
- Загалом, повний хаос і безлад.
Аден твердо вирішив запитати шукачів пригод, що ж тут відбулося, та вимагати компенсацію за ремонт будинку. Він пішов по їхніх слідах (після дощу в лісі сліди легко було знайти), відстаючи від них на пів години, й знайшов вхід до якогось підземелля. Цікавість узяла верх, і він, ховаючись у тінях, спустився в підземелля, пройшов дивну кімнату з світними водоростями на стінах та вівтарями, повернув за ріг, звідки міг бачити та чути все, що відбувається, не ризикуючи бути поміченим. Щоправда, за мить повз нього пробігла дівчина-халфлінг, упавши майже біля нього, але, кинувши на нього переляканий погляд, вона швидко підвелася та побігла далі.
Переключивши свою увагу на групу з п’яти істот, він знову не міг стримати здивування, коли вони відкрили якусь древню скриню, дістали з неї колоду карт із слонової кістки й тут же почали витягувати карти. Наслідки не забарилися:
- Один шукач пригод просто зник, залишивши після себе всі свої речі й одяг.
- Двоє після витягування карт просто впали непритомні на підлогу.
- Після кількох витягнутих карт дварф почав виглядати ще дивніше, а після останньої карти стіну крипти вибиває ще один дварф у брудній і запорошеній броні та тут же клянеться першому дварфу у вічній службі.
- Єдина, хто ще не витягнула карти, — дівчина-тіфлінг із лютнею.
Увесь цей парад абсурду супроводжувався звуком падаючих на підлогу золотих монет, які бралися просто з повітря. У результаті на підлозі лежала справжня гора золота – висотою в пів метра та діаметром в метр.