Дар Королеви Воронів

Отримавши заслужені нагороди за минулі труди — по 2000 містерій кожен — і заволодівши Пером Закоханих, артефактом для зв’язку з Силаріоном, герої роздумували про подальші плани. Зоря відразу ж висловила бажання повернутися додому, тоді як Ердал вирішив зайнятися своїми справами. Наступні дні вони присвятили пошукам відомостей про Місця Слави та купівлі необхідних речей, серед яких була карта околиць Стеллар Тауера.

Через деякий час група вирушила до таверни “Бібліотека”, дорогою придбавши свіжий випуск “Газети Даталії”. Добравшись до таверни, вони знайшли вільний столик і взялися читати. У газеті їхні минулі подвиги були перекручені й подані у негативному світлі. Більше того, вони дізналися про жахливі події у місті: діти народжувалися мертвими, і в цих бідах почали звинувачувати їх самих. Стало очевидно, що настав час тимчасово покинути місто.

Всередині таверни вони зустрілися з інформатором Безіменного — однооким і одноногим табаксі на ім’я Пухоніс, чиї відомості про маніяка на прізвисько Кривавий Кіготь, що тероризував низькорослі раси Стеллар Тауера, виявилися лише чутками. До того ж, Пухоніс прагнув лише безкоштовної випивки.

Перед тим як залишити місто, герої вирішили змінити імена: Безіменний став Бро, Даная — Лафою, Аден — Тусою, а Ессу обрав ім’я Лютик. Того ж дня вони помітили оголошення про свято у заміському клубі Lux Astra, присвячене його 800-річчю, де шукали бардів. Лафа звернула увагу на це місце, бо воно було пов’язане з одним із Місць Слави.

Ніч вони збиралися провести в крамниці Зорі, але її холодний прийом відразу дав зрозуміти, що вони більше не є бажаними гостями. Вона передала їм посилку від Тарі, в якій був амулет Птаріса, і тут же намагалася вигнати їх. Не встигли вони обговорити ситуацію, як Зоря наклала на них чари сну і випровадила разом з речами.

Прокинувшись на головній площі міста, герої вирішили залишити його назавжди. Видіння, дане Лютику його темним покровителем, вказало їм шлях до поселення совлінів, де, за легендами, знаходилося одне з Місць Слави.

По дорозі вони зупинилися на сніданок у місцевій крамниці, де Бро отруївся, але це не зупинило їх. Добравшись до зруйнованого поселення совлінів, вони виявили гоблінів під проводом короля Ракса, які будували тут своє королівство. Король заявив, що не прагне ворожнечі, якщо герої самі не почнуть бійку.

Тим часом Лютик відчув сильний потяг до древніх підземель під руїнами. Спустившись у катакомби, він відчув сильний зв’язок з богинею, і вона привела його до гігантського храму, де вручила йому клинок, створений з її крила, а також частково повернула втрачені спогади про напад дворфів на його село. Отримавши цей дар, Лютик був спрямований на очищення місця поклоніння.

Повернувшись у катакомби, він зіткнувся з ожилими мерцями. Герої вступили в бій, і хоча зомбі були зосереджені на Лютику, вся група успішно впоралася з загрозою. Однак, вражений нахлинулими спогадами, Лютик раптово накинувся на монаха-дворфа і встромив у нього клинок, після чого перетворився на жахливого монстра з щупальцями й пащами. Шоковані товариші кинулися оглушити його, а за битвою вже почали спостерігати гобліни.