Сесія 16

Наша пригода почалася з раннього ранку на будівництві дамби, яку місцеві жителі зводили, щоб забезпечити собі багатий улов. Нам пообіцяли за роботу їжу і суд, і дійсно, нагодували. Однак перед початком суду з лісу з’явилося кошлате щось — людина в лахміттях і масці з оленячого черепа на ім’я Іскар. Він зі злістю звернувся до жителів, заявивши, що своїми діями вони порушують баланс, і за життя доведеться платити життям. З цими словами він зник у лісі, залишивши всіх у тривожному очікуванні.

Суд так і не встиг початися, як дружина місцевого лідера почала народжувати. Дитина народилася, але не подавала ознак життя. Тоді Тарі згадала слова Іскара: “За життя потрібно платити життям”. У цей момент Ердал запропонував пожертвувати життям ватажка, але дворф Ім’я в нападі екзистенційного відчаю вирішив пожертвувати собою. Він помер, але, на жаль, це не врятувало дитину — жертва виявилася марною. Очевидно, загинути мав хтось із місцевих жителів.

Після цього почався суд. Селяни зізналися, що давно знали про долю мисливців за Вежею — ті зазвичай божеволіли і гинули в лісі. Усвідомивши це, вони почали грабувати бідолах, щоб добро не пропадало, і так само вчинили з нами. Все наше майно вже було продано в місті. Вони були готові розповісти, кому саме, але тільки якщо ми пообіцяємо не мститися. Ми відмовилися.

Після суду нас відпустили. Безіменний помітив недолік у конструкції дамби і повідомив про це. Ердал, не гаючи часу, за пів години зробив у ній невелику канавку. Ми переночували в лісі, і вранці почули гуркіт — це обвалилася дамба, розмита водою за ніч. Зваривши чай, ми спостерігали з узлісся, як місцеві жителі намагалися впоратися з наслідками руйнування. У цей момент Ердал помітив, що силует магічних ліній на небі нагадував крило дракона.

Підсумки нашої пригоди були такі: наші гроші — 65 тисяч містерій — пішли на купівлю малька, риби і будівництво дамби, а наше майно було продано за 3 тисячі містерій. Очевидно, тільки великим ідіотам воно могло дістатися.