У напрямку до поверхні
Герої провели ніч у Некарі та рано-вранці вирушили в дорогу, супроводжуючи караван. Разом із ними йшли дванадцять звільнених рабів та гном-провідник. Перед виходом гноми попередили коротко й чітко: не втручатися без потреби й ні з ким не говорити без крайньої необхідності.
Після цілого дня мандрів група зупинилася на відпочинок неподалік від Розлому Серадес. Поки хтось спав, а хтось грівся біля вогню, один із рабів відійшов від табору — і зник у темряві. Провідник, не зрушивши з місця, дивився в пітьму й хрипко промовив:
«Почалася буря…»
Проблеми в Карай Ара
Наступного вечора подорожні дісталися до гоблінського поселення Карай Ара. Уночі ще один з рабів вийшов “на прогулянку”, скуштував місцевого фрукта — і був убитий гобліном. Провіднику вдалося вирішити конфлікт, заплативши кілька золотих монет, і ситуація не переросла у бійку.
Сутичка в Горамай
У наступному поселенні — Горамай, шахтарському селищі з видобутку алмазів — місцевий вождь обурився кількістю прибулих. Він зажадав залишити одного з рабів як “компенсацію”. Бротор урятував ситуацію, запропонувавши зілля, що посилює силу, замість людини.
Проте напруга не зникла. Один із мешканців — двуф із опіками по всьому тілу — раптово збудився, почав нервово показувати на мандрівників і щось вигукувати. Його проігнорували.
Передача визволених Лізі
Нарешті, караван дістався до одного з виходів на поверхню. Там звільнених рабів зустріли представники Ліги Вільного Знання, які чекали їх нагорі.
Герої зібралися рушити далі — але зрозуміли, що без місцевого провідника шлях до міста буде надто небезпечним.
Куби з м’яса й дивна магія
Недалеко від виходу вони натрапили на групу жителів підземного світу. Ті розділяли туші диких підземних котів, акуратно нарізаючи їх на м’ясні куби, які складали у чорні ящики.
Один із мисливців — мовчазний і суворий — погодився довести героїв до міста. У дорозі він продемонстрував незвичайну властивість м’ясних кубів: якщо правильно їх тримати, вони телепортують користувача на кілька десятків футів уперед.
Брама до міста
На міських воротах вартові не ставили жодних запитань. Без розпитувань, без зволікань вони пропустили групу, мовивши лише:
«Нашийник — обов’язковий. Магія — заборонена.»
Правила були простими.
