Сесія 48: Кувалдою по бюрократії

Після виснажливого дня і чашки розслаблюючого галюциногенного грибного чаю кожен із героїв розійшовся по своїх кутках, щоб нарешті відпочити. Хоч у повітрі й витала тривожна невизначеність перед завтрашнім днем, дім Бротора та Данаї огорнув глибокий сон — наче сам Морфей вирішив захистити його від майбутніх турбот.

Але доля, як завжди, не спала. Зі сну, залізною хваткою бюрократичної машини, вона нагадала героям: спокій — то привілей мертвих. Ранком у двері постукав кур’єр закону з сувоєм, важким як бойовий молот: якщо протягом доби не буде надано документи на право власності Люкс Астри, будівлю передадуть таємничому «законному власнику».

Після такого пробудження герої — Фенріс, Сая і Суріна — швиденько перекусили, зварили каву й марно намагалися розбудити сонних Бротора та Данаю. Зрозумівши, що у цей бій йдуть утрьох, трійця вирушила на фронт — боротися з найстрашнішим чудовиськом усіх часів: бюрократією.

План був простий, як удар молотом: перемагати систему за допомогою сильного союзника. Таким мав стати Фасір Рамур. Але виникла дилема: хто зніме закляття скам’яніння, що скувало Фасіра? Суріна — жриця великого Бахамута? Чи Сая — прислужниця самої Королеви Ворон? Відповідь виявилася несподіваною: жодна з них не мала ані бажання, ані матеріалів для «Великого Відновлення». Рятівником став Фенріс — той, хто давно втратив віру в Латандера, але все ще мав і заклинання, і необхідні компоненти.

Першою зупинкою стала крамниця магічних компонентів. Там можна було знайти й сувій, і алмазний пил. Але шлях до прилавка перегородили бюрократи — суддя та клерк із реєстру боргів. Зав’язалася словесна баталія, сповнена довідок, печаток і посилань на параграфи. Герої перемогли, чиновники відступили — залишивши лише тінь сумніву: чи вистачить доби, щоб здолати паперове чудовисько?

Фенріс благополучно «придбав» сувій, але щойно потягнувся до алмазного пилу, як його помітив вартовий. Окрилені попереднім тріумфом, Сая і Суріна вдалися до перевіреної тактики — заплутати ворога словами. Та вартовий виявився байдужим до бюрократії й уже тягнув кайданки. На щастя, після пояснень він обмежився порадою відвідати санаторій. Герої кивнули, ніби й справді збиралися туди.

Нарешті група дісталась офісу Фасіра. Іще з вулиці було чути, що всередині відбувається щось недобре. Герої не зволікали. Усередині панував хаос: напіврослик, схиблений, кричав і підпалював меблі, а скам’янілий Фасір із тріщиною на шиї мовчки споглядав руйнацію.

Суріна та Сая, згадавши виступи в цирку та вправність рук, швидко запхали напіврослика до чарівної торби. Фенріс, трохи поміркувавши, наповнив офіс кригою, загасивши полум’я. На галас прибігли вартові на чолі з Аркадієм. Після стислого (і досить фантастичного) пояснення та демонстрації напіврослика, герої знову відкараскалися простою порадою: відвідати санаторій.

Знявши закляття з Фасіра та повідомивши про загрозу Люкс Астрі, вони дізналися, що таємничим «власником» може бути ніхто інший, як Фрегнард — зацікавлений не лише в нерухомості, а й у некромантії, пов’язаній із Птарісом і Сном Вічного.

Новий план був простий: поки Фасір збирає документи й компромат, герої мають… «позичити» трохи грошей. Елегантно, як завжди: Сая і Суріна відволікають охоронця, а Фенріс, перетворившись на павука, проникає до будинку купця. Спочатку все йшло ідеально. Відволікання спрацювало, охоронець утік. Фенріс відкривав скрині: одяг. Зілля. Перламутрові палички. І… мімік. Звісно. Потвора з зубами кинулася на Фенріса, але той телепортував її назовні. Сая і Суріна не згаяли часу — знерухомили міміка і приручили, ніби це була бездомна киця.

Фенріс шукав далі. Ще одна скриня — ще один мімік. Знову телепортація. Знову приручення. Так у героїв з’явилися два приручених міміки — Уга й Буга. Коли прибули вартові, герої з незворушним виглядом заявили, що це їхній «ручний багаж». У Сігілі таке могло й справді спрацювати — і спрацювало. Утретє за день їм порадили відвідати санаторій.

Остання задача — знайти докази зв’язку Фрегнарда з механічними големами та некромантією. Майже під покровом ночі вони вирушили до його майстерні. Двоє вартових були готові до всього — крім правди. Герої просто розповіли все, як є. І сталося диво: охоронець, переживши катарсис, впустив їх усередину і навіть дозволив забрати креслення й накладну на кристали, куплені в самого Сіларіона.

Повернення до Фасіра минуло без пригод. Залишилося лише одне питання: чим годувати двох приручених міміків? Фенріс зиркнув на коня в стайні й хмикнув:
— Може, Яблучком?

Та було вирішено діяти гуманно — викликали дворецького, щоб той матеріалізував м’ясо. Він матеріалізував… корову.

Сили героїв знову були на межі. Вороги множилися. Час спливав. Але віра не згасала: поки вони разом — у Люкс Астри ще є шанс.